|
m.voloshin. stranger in universe
м.волошин. путник по вселенной
стихи черубины де габриак
сонет вечірній зорі
сьогодні думала і мріяла, співала,
в душі зернину щастя нажила.
і як дитя у лузі, пустувала,
як пташка, в квітах бузку я спала...
та ти прийшов, блиснув, як меч господень,
як борвій безладу в ряду міфологем
як повелитель чистої природи
всеспантеличуючих теорем!
і я, приборкана, вже віддаюся знову,
і знов збунтуюся, і знов впаду до ніг.
в приниженні шукаю насолоду.
я - жертва, що кохає катів ніж.
чому ж я - бунтівниця - у покорі?
я так боюсь нудьги безмежжя-моря...
[падре бенедикту]
його єгипетські уста
ховають давнії надії,
і повелительно-брутальний
жорстокий лик морозить мрії.
цей таємничо-виноградний
кольор його зіниць в очах
о, так - він в темряві нещадній
причаївся - але не згас.
гнів праведний його лунає
та водить пристрасне перо.
він на главі покірно має
тонзури білеє тавро.
як солодко долати силу
аскези й душу отверзать,
і фанатично-злого звіра
спокушуючи - приручать.
|
