© 1999 pavlo bosy
© 1999 dela design |
boris pasternak
shakespeare [in ukrainian]
корчма, а за нею встає із води
зловонний й злочинний й задушливий тауер.
підкова бринить, і застужений дзвін
вестмінстера, чий пліснявіє брандмауер.
і затісність вуличок, стіни, як хміль
вологою повні - трухляве їх дерево
похмуре - як кіптява, п'янке - як ель,
холодне - як лондон, мінливе - як марево.
сповзає спіралями липнучий сніг.
надумав він йти, коли вже зачиняли.
сніг, мабуть, ще мучиться у напівсні,
як площу поснулу лежить-покриває.
жалобного кольору сльози слюди
завмерли в свинцевих віконцях -"погода!
- пусте, краще спати отут на свободі,
а краще - дай бритву! гей, хлопцю, води!"
він голиться, цінуючи сміючись
старого дотепника перлів убивчість.
так, той після гулянки ще не втомивсь
свій розуму бісер крізь люльку цідити.
тим часом шекспіру обридне і жарт,
і гумор корчми, він сонет відшукає
опівночі писаний серед кварт,
де на столі лобстер з кропом куняє.
сонет промовляє: "я мушу цінить
всі здібності ваші, та, геній і майстер,
чи бачите ви (як і той, що лежить
на діжці), що мастю
я - блискавка, тобто я вище за кастою,
ніж люди, й вогнем опалю,
як смородом пекла, увесь цей ваш кнастер?
пробачте мені модний мій скептицизм, -
а як же інакше між батьком і сином, -
але ж ми, мілорд, сидимо у корчмі,
і публіку я вимагаю "із тміном"!
я прошу, читайте мене ось тому!
благаю в ім'я усіх біллів і гільдій!
п'ять ярдів - і ви сидите у більярдній,
адже й тут народжується популярність!"
" - йому прочитати?! верзеш маячню!
йди геть!" - нервово рахунок проглянувши,
сплативши за пиво й французький рагу,
шекспір чимчикує, серветкою привид ганяючи.
|
|
