© 1999 pavlo bosy
© 1999 dela design |
mikhail mayevsky
the night expromt
ночной экспромт
ах, города моей печали…
ах, міста моєї печалі,
ах, тривоги моєї міста…
ми вас вночі залишали,
ми залишали чесноти в заставу.
ми вас любили так, як вміли,
ми йшли від вас так, як могли.
на вулицях ваших ми співали
за нотами жертовного кохання.
й тому і шлях короткий мали,
мури ваші горді він покраяв.
злі язики знов дадуть притулок.
вони - як завжди бувають люди.
ми поснемо. але їй не спиться.
а мені, що марноту вдень шукав,
вічніснодовго буде снитися
що я над містами владарював.
отомсти за меня…
помстися за мене -
збери мій попіл,
поклади до грунту
й полий водою.
посади до нього
червону троянду.
коли розквіте -
зламай шипи.
подаруй її
ворогові моєму.
після того я знаю
що робити…
фригидный огонь…
фригідний вогонь покохав запальничку.
чорт, закурити немає від чого,
й недопалок не впав до ліжка,
й готель не згорів - буде жити довго!
й руда повія,
що завжди для контрасту одягала білі капці,
вижила й пішла з нумеру вранці!
і він, що ділив із нею ніч,
теж вижив і вранці пішов до офісу - за звичкою -
куди через дві години
з'явилася його ревнива дружина.
фригідний вогонь покохав запальничку…
спина к спине - чужие лица…
спина до спини - чужі обличчя.
життя - то сендвіч. а піцца - вічність.
щось знав колись я про кляту гамму.
на бал! ой, впав! і вбитий ногами.
я жер глюкозу звуків ночі.
мені хтось пристрасті позу наврочить.
о, щезла знов, не витримав форми!
в мого кохання - алергія до реформи.
очі горіли нафтою свіжою,
а ліжка сік все такий же ніжний.
пологовий дім - то філія дурдому!
і знову - дощ. а парасолька - вдома…
смрад от гниющих богов…
сморід старих богів нежить лікує.
бісмарк до дому навпроти ввечері чимчикує.
я не люблю помідорів в салаті із істин.
йде геть з дому навпроти вранці бісмарк.
вічність - це гній з акомпанементом ліста.
до дому навпроти ввечері знов чимчикує бісмарк.
листів відкритих мене засипає листя.
бісмарк - ти з дому навпроти тікаєш вранішнім містом…
|
|
